Выбор редакции

Колапс державності та право на повстання

Медовий місяць Зеленського у владі завершився остаточно. За останній тиждень ЗЕ-влада продемонструвала якісь апофеоз імпотентності, некомпетентності та нерозуміння базових функцій держави. Схоже, «95-й квартал» досі працює за принципом: вдалий дубль відзнятий – всі вільні.

Виявилось, що з такою помпою звільнених полонених не можна просто зустріти під камери в аеропорту – їм треба допомогти повернутися до нормального життя. Бо як би це цинічно не звучало, в ЛДНР у них був бодай дах над головою та в’язнична баланда. Українська влада обмежилась софітами в «Борисполі» і обстеженням у Феофанії. Далі – виживайте, хто як може.

Піврічні надпотуги ПреЗЕдента з умиротворення агресора накрила 152-м калібром російська артилерія акурат там, де розвели війська. Країна дізналась про ескалацію конфлікту не від Верховголовкома, не від начальника Генштабу, не від РНБО і не від штабу ООС – як завжди перші стали бити на сполох журналісти та волонтери. Виявляється, скільки не заглядай в очі Путіну, просто припинити стріляти не виходить.

Наступного дня абсурд наростав. Той самий Президент, який відпустив на волю непокараних і незасуджених вбивць Небесної сотні 20 лютого ставив свічки на місці їх розстрілу і запевняв родичів загиблих, що «завершити розслідування справ Майдану – наше головне завдання».

Судячи з формулювань, цілком вірогідно, що невдовзі підозру у «справах Майдану» отримують також протестувальники, які після бійні 18-19 лютого узяли до рук зброю. Страна.ua, яка стікає жовчу від слова Майдан, вже оприлюднила список потенційних «злочинців» серед протестувальників. Чому так трапилось – трохи згодом.

Але звичайно апофеозом деградації української державності стала сага про евакуацію українців з Уханя. Доки уряд України готував евакуацію близько сотні (цифри весь час змінювались) співвітчизників, китайці встигли побудувати з нуля і здати в експлуатацію два великих госпіталя, мобілізувати весь свій державний апарат на боротьбу з вірусом і переламати тренд: наразі більше людей видужує, аніж заражається цією небезпечною хворобою.

Коли ж українська влада нарешті відправила літак по своїх громадян, Україну охопили справжні бунти, які засвідчили, з одного боку, катастрофічний рівень моралі та тотально міфологічний рівень свідомості нашого населення, вихованого на битвах екстрасенсів, а з іншого — що в цій державі немає ані спецслужб, ані МОЗу, ані влади як такої. Все, що залишилось, — це силовики Авакова, які за допомогою бронетранспортерів та спецпризначенців розчищають дорогу в санаторій для півсотні ЗДОРОВИХ громадян. Для порівняння США, де ВЖЕ ЗАФІКСОВАНІ випадки зараження короновірусом 2019-nCoV, запровадив двотижневий домашній карантин для тих, хто повертається з Китаю, за місцем проживання. Крапка. В Україні повернення на батьківщину 50 здорових людей, без жодних симптомів хвороби, стало національною катастрофою.

Напевно ми найбагатша країна світу, якщо очільник уряду, міністр внутрішніх справ та міністр охорони здоров’я терміново підняли в небо борт і полетіли розрулювати НП районного масштабу. Ба більше — міністр ключової галузі може собі дозволити провести 2 тижні в санаторії зі здоровими людьми. Невідомо навіщо і невідомо для чого. Про спецпризначенців та спецтехніку я вже говорив. Карантин в нас буде не золотий – діамантовий! Як прокурори…

Можна продовжувати. Варто згадати, що ця влада замість воювати з олігархами і шукати способи змусити їх повернути сотні мільярдів, вимитих через їхні кишенькові банки, які потім з якогось дива рятували бюджетним коштом, почала фіскальну війну з ФОПами. Замість плекати свободу слова – одне з небагатьох наших реальних досягнень – під приводом боротьби з фейками перейшла у фронтальний наступ на всіх, хто вміє складати слова у речення. Що фахівці чекають початку другого етапу медреформи, як початку медичного апокаліпсісу, від якого профільна міністерка (напевно єдина справді хвора в санаторії НГУ у Нових Санжарах) сховалась за кордоном силовиков. А тут ще земля. А тут ще трудовий кодекс зразка США часів «баронів-розбійників». Залишилось хіба що легалізувати дитячу працю і запровадити рабство. Гуляти так гуляти! Laissez-faire, так laissez-faire!

Зрозуміло, що все це агонія державності. Відкритим залишається лише питання, чим вона завершиться. Варіантів небагато:

1) хаос, війна всіх проти всіх, руїна і тріумфальне повернення на українські землі «русского мира» як гаранта хоч якогось порядку та стабільності;

2) дальше посилення Авакова, який здається єдиний в уряді має під собою вертикаль, якою керує, встановлення в Україні авторитарного режиму і перетворення її на маленьку копію «русского мира» під жовто-блакитним прапором чи «велику Білорусь»;

3) завершення революції, яку ми програли рівно шість років тому (попри те, що виграли наше повстання проти тиранії).

А тепер кілька слів про революцію. Знаєте чим справжні революціонери, які прагнуть докорінно змінити систему, відрізняються від заколотників, які прагнуть лише стати її головними бенефіціарами? Тим, що перші не граються в тяглість формальної легальності, а конституціоналізують право громадян на повстання і в такий спосіб створюють нову легітимність.

Декларація незалежності США – чудовий приклад такої революційної логіки. Вона проголошує: «коли довга низка правопорушень і зловживань владою, незмінно спрямована на досягнення тієї мети, виявляє намір підпорядкувати народ абсолютному деспотизму, тоді народ має право та обов’язок повалити такий уряд і встановити нову форму убезпечення народу в майбутньому». Саме це право (а не право на самозахист) забезпечує Друга поправка до Конституції США: «Оскільки для безпеки вільної держави необхідна добре організована народна самооборона (militia), право народу зберігати і носити зброю не може бути обмежено».

Сьогодні кожна п’ята Конституція у світі гарантує право на повстання. Одною з останніх це право конституціоналізувала Угорщина Орбана у 2012 році!!!

Українські ж «революціонери» шість років тому замість змінити систему – змінили таблички на владних кабінетах. Замість радикально змінити Конституцію (як систему взаємин держави та її громадян) – «переможці» виписали одноразову антиконституційну індульгенцію тим, хто привів їх до влади. Змінилась влада – і індульгенцію можуть скасувати. І з юридичної точки зору нинішня влада, боюсь, має рацію. 

Готуймось до повстання! Аби нарешті завершити нашу багатостраждальну революцію. Аби потім не плакати про черговий згаяний шасн по сибірах, на еміграції чи у аваковських таборах…

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Хвилі в Instagram

Сообщение Колапс державності та право на повстання появились сначала на ХВИЛЯ.

НОВОСТИ ПО ТЕМЕ